члени РКП (б). Воював на Польському фронті, брав участь у
придушенні Кронштадтського заколоту, боров з бандитизмом, басмацтвом. За
виявлені мужність, особисту хоробрість і відвагу в боротьбі з іноземними
інтервентами і білогвардійцями був нагороджений орденом Червоного Прапора.
З перших днів війни - на фронті. На його груди - два ордени
Леніна, орден Вітчизняної війни ІІ ступеня. А за митецьке подолання водного
рубежу і виявлені при цьому сміливість і геройство Сяйві був визнаний гідним
звання Героя.
Першою артилерійською частиною, що форсувала Дніпро, був
самохідно-артилерійський полк Ф. Е. Басова. Він швидко й організовано
переправив свої знаряддя через ріку і з ходу вступив у бій за плацдарм на
західному березі. Під час боїв на плацдармі Федір Овсійович знаходився постійно
на вогневих позиціях батарей, особистим прикладом надихаючи солдатів і офіцерів
на подвиги в ім'я Родіни.
Нев'янучою славою покрив своє ім'я гвардії майор М. Ф.
Іванов. 22 вересня під безперервним вогнем і бомбуванням Михайло Федорович на
саморобних плотах переправив через Дніпро під Григоровкой два дивізіони
мінометів. А коли 29 вересня його полк був оточений супротивником, Іванов
особисто повів в атаку своїх бійців. Він зумів удержати висоту. У цьому бої
було знищено до батальйону гітлерівців. За виявлений героїзм при форсуванні
Дніпра й у боях за плацдарм М. Ф. Іванову було привласнене звання Героя Радянського
Союзу.
У боях за плацдарм відрізнився і гвардії капітан комуніст
Петро Лукич Долбешкин. Його бійці і він сам після переправи буквально на своїх
плечах перенесли в бойові порядки піхоти міномети і боєприпаси. Кожен боєць
щоночі робив по п'ятьох- шести рейсів, переносячи від ріки на передові позиції
за рейс по двох міни, кожна з яких була вагою близько 20 кілограмів.
А коли 29 вересня під прикриттям тумана гітлерівці оточили
дивізіон, у важку хвилину бою П. Л. Долбешкин звернувся до бійців з полум'яними
словами:
- За Дніпро, за земля російська, що ми не віддамо на наругу
ворогові. Краще смерть, чим відступ.
У боях за Григоровку 3 жовтня П. Л. Долбешкин загинув смертю
хрыбрых. Йому посмертно привласнене звання Героя Радянського Союзу.
Назавжди залишився в пам'яті усіх, хто знав його, Герой
Радянського Союзу полковник Григорій Якович Андрющенко. 15-літнім хлопчиком,
додавши собі роки, він у 1920-м надійшов добровольцем у Червону Армію. За
мужність, виявлена в боротьбі з басмачами, був нагороджений орденом Червоного
Прапора Узбецької РСР.
Коли загриміли залпи Великої Вітчизняної війни, він - на
передових- позиціях. Переніс усі ваги відступу. У березні 1943 року Г. Я.
Андрющенко потрапив в оточення. Воюючи в кільці, він зумів не тільки зберегти
людей, прорвати кільце, але і знищити величезна кількість живої сили і техніки
супротивника, за что був нагороджений орденом Леніна.
У жаркі дні на Курській дузі Григорій Якович був важко
поранений. Однак, не чекаючи, коли заживуть рані, повернувся в частину й очолив
керівництво підрозділами корпуса, що першими переправилися на правий берег.
Бойова напористість, воля до перемоги, постійне перебування в бойових порядках
дали можливість заступникові командира 6-го гвардійського танкового корпуса Г.
Я. Андрющенко направити зусилля на утримання плацдарму, закріпити успіх і
забезпечити переправу військ
для наступного вирішального удару.
"Ваш чоловік, наш бойовий товариш гвардії полковник
Андрющенко Григорій Якович, - писав його дружині Тетяні Павлівні командир
корпуса гвардії генерал Панфілов,-був кращим із кращих командирів
Робочо-Селянської Червоної Армії. Він був безстрашним у бої, уміло керував
військами, вів них від перемоги до перемоги, очищаючи нашу радянську землю від
фашистських загарбників.
Воїни нашої частини заприсяглися над могилою славного героя