Пятница, 29.03.2024, 00:33
| RSS
Главная
Мой сайт
Меню сайта


Категории раздела
Мои статьи [35]
История [39]
Статистика
Поиск
Друзья сайта
Главная » Статьи » Мои статьи

БУКРИНСЬКА ЕПОПЕЯ (на укр) частина8

Алексєєв доклав про цьому Балаяну й одержав указівку зайняти висоту "Шпиль", що піднімалася над прибережною дорогою з Григоровки в Зарубенцы. Від Дніпра і ліворуч до цієї висотки тяглися глибокі яри, що поростили акацією, грабом. Праворуч-

oбугристое поле. А на вершині - величезна яма. Алексєєв зібрав командирів відділень:

- Коротко. Поки розвідка навколо усі прощупає, обкопаємося малість передохнемо. Ця висотка - ключ до Зарубенцам. З'являться треба тримати неї. Тримати будь-що-будь     . Дати можливість переправитися батальйонові. Ця наша маленька смужка землі називається в зведеннях бригади плацдармом, більш того, трампліном, необхідним для розгортання нашого подальшого настання. Зрозуміли? Усі. Питання є?

Кожний знав: ранком з'являться німці. І буде бій. Жорстокий!.. І можливо, багато хто з них не побачать заходу сонця. Але треба жити. Жити, щоб перемогти.

Розвідники і партизани знайшли гітлерівців у селі Григоровке. І Балаян знову звертається до колгоспників за допомогою. Жителі села згадали, що біля пристані Андруши карателі, кваплячи, потопили напівпонтон. Вони відшукали біля Зарубенец великий човен, на яку занурили шість станкових кулеметів разом з розрахунками. Переправа пішла швидше.

- Швидше, рідні, швидше, - не наказував, а просив комбат. - До світанку потрібно усім бути на правом бережу...

Балаян розташував штаб батальйону в просторому оточеному коморами будинку. Тут до війни, очевидно, було правління колгоспу.

- Усі зібралися? - проговорив Балаян, звертаючи до ротних командирів.

- Усі, усі, - відповідав його заступник Чубарь.

- Думаю так. Протитанкові рушниці висунути от сюди, ближче до розвилки дороги, біля висоти "Шпиль". Запастися боєприпасами... Адже за Дніпро...

Командири рот мовчачи почали виходити. Вийшли і зв'язкові. Стало тихо і порожньо. І тоді Балаян зрозумів, чому гнітила всіх і його самого ця невизначеність положення.

Батальйон чекав бою. Готувався до нього. А бою не було. Що затіяв ворог - невідомо. Або він просто не врахував швидкого руху наших військ і не устиг виставити тут бойову охорону, або готує якусь пастку? Так чи інакше, день буде жаркий...

Балаян уже думкою угадував, як десь  чужою мовою Тріскотять телефони, звучать команди. І приводяться в дію дивізії, полки, роти...

Він сидів і думав... Згадував своє сільце Гюлистан. Там він організовував колгосп. Потім працював секретарем сільради. У тридцять четвертому по комсомольській путівці пішов в армію. Закінчив з відмінністю полкову школу. Спочатку був командиром відділення, а потім старшиною. У тридцять дев'ятому одержав звання молодшого лейтенанта. Тоді і став членом партії Леніна.

Секретар парткому, вручаючи партквиток, сказав йому тоді:

- Помни, Герагин Шегиевич, у комуністів одна "привілей": першим завжди підніматися в атаку.

І він завжди свято випливав цієї заповіді. Війну зустрів під Львовом,. Важкі дні відступу. Потім Сталінград. І от зараз Дніпро, що з болем він залишав у важкому сорок першому.

- Піду в роти, - сказав Балаян. І насунув щільніше пілотку.

. - Давай, - відповів його заступник Чубарь. - Я теж піду зараз.

 

Дмитро Григорович Чубарь по старій морській звичці крокував вразвалку. Народився він у Бердянську. Звідси в 1928 році по комсомольській путівці пішов служити на флот. Після демобілізації працював рибалкою в Бердянську, потім головою рыбартели "Червоний рибалка", директором моторо - рибальської станції. З червня 1941 року на фронті.

Світало. З Дніпра волого потягнуло туманом. Наприкінці  села Балаяна насторожено окликнули:

- Коштуй! Хто йде?

- Свої.

Категория: Мои статьи | Добавил: taiskina (11.12.2009)
Просмотров: 481 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Copyright MyCorp © 2024
Бесплатный хостинг uCoz